Було це на перехресті 14го та 15-го років.
Поїхали якось хлопці-волонтери з одним добробатом на “нулі” зв’язок зробити.
Зв’язок потрібен був між своїми опорниками, з сусідами, мі’шками та артою… А в ідеалі – зі штабом сектору…
От коли дійшло діло до “мі’шок”, що стояли спокійно собі в капонірах, виявилося, що для того щоб все там підключити та налаштувати потрібно бути невеликого зросту і мати довгі руки…. інакше нічого не получиться….
І коли екіпаж почув в шоломофоні рідні голоси хлопців з опорника – радості не було меж)))
